Казка про координатну площину

У математичному місті 

Літ тому не сто й не двісті,

 Літ чотириста назад,     

 Вигадав таке Декарт

 Королева там одна  — 

Координатна площина.

 Королеву шанували   

 І палац побудували,

 Там порядок і достаток,   

Називався він Початок.

 І були у королеви      

Дві дочки — координати.

 Старша звалася Абсциса,   

 А молодша - Ордината.

 Кожна срібну стежку мала,    

По своїй прямій гуляла.

 А в Початку зустрічались,   

 Потім знову розбігались.

 Стали доньки підростати,  

 Кличе їх до себе мати:

 — Дозволяю вам гуляти.  

 Тільки я повинна знати,

 Де ви, з ким ви  у   саду   

 В кожну мить я вас знайду.

 Ти, Абсцисо, пам'ятай:   

 Вліво й вправо лиш гуляй,

 З Ординатою дружи,    Як молодшу бережи.

 Ордината — вгору й вниз,     

Ти слідкуй за нею скрізь. 

Кожен крок повинна знати   — 

Ви ж на те й координати.

 Обізвалась Ордината:   — 

Як ви зможете дізнатись,

 Де захочемо сховатись?

 Відійду на 10 кроків —    

Не знайти в траві високій.

 Розгнівилась королева,   

 Стала схожою на лева:

 — Хто не слуха ?    Подивлюсь! 

Вправо, вгору — буде «плюс»,

 Вниз і вліво «мінус» буде!

 Розшукаю вас усюди!   

 Кожен напрям має знак.

 Я сказала — буде так!

 І з тих пір координати      

Дуже легко розшукати.

Тільки слід запам'ятати:     

Першою стоїть Абсциса,

 А вже друга — Ордината. 

Не забудьте, що всі кроки

Від початку слід  лічити.

 Декарта пам'ятайте!      

Успіхів вам, любі діти