Колмогоров А.М.
Одного разу до відомого математика А.М, Колмогорова звернулися будівельники однієї з гідроелектростанцій за порадою. Вони повідомили, що швидка течія не дає змоги перекрити русло річки звичайним способом. Тому будівельники хотіли знайти форму кам'яних брил, якими можна було б зупинити течію річки. Учені зробили розрахунки і встановили, Що річку потрібно перекрити бетонними тетраедрами і їх повинно бути сім з половиною тисяч. Будівельники засумнівалися в правильності розрахунків математиків і, щоб уникнути помилки, спочатку подвоїли кількість пірамід, а потім добавили ще трохи зайвих і приготували аж тридцять п'ять тисяч пірамід. Кинули в річку сім з половиною тисяч, і цього було досить, щоб перекрити течію річки. А решта пірамід залишилася на березі, як пам'ятник тим, хто не вірить в математику.
Гую Штейнгауз.
Відомий польський математик Гую Штейнгауз жартома стверджував, що існує закон, який формулюється так: «Математик це зробить краще». Це значить, що коли доручити двом особам, одна з яких є математиком, виконати незнайому їм роботу, то результат завжди буде таким: математик виконає її краще.
Д. Гілберт.
Відомого математика Д. Гілберта якось спитали про долю одного з його учнів, який колись подавав великі надії. «А, це той… - згадав Гілберт,- він став поетом, для математика у нього занадто мало уяви».
Остроградський.
Відомому математикові Остроградському спала на думку якась незвичайно приваблива математична ідея в ту мить, коли він ішов однією з вулиць Петербурга. Тоді він почав списувати формулами те, що вважав за чорну дошку в аудиторії. Зненацька дошка стала від нього віддалятися. З'ясувалося, що це була карета. Здивований математик гукнув услід візнику: «Стривай! Куди ж ти поспішаєш? Зачекай ще трішки».
Боссю.
Відомий математик Боссю помирав, бувши без пам'яті. Ніхто з його рідних не міг домогтися відповіді на жодне питання. Коли увійшов його друг – математик, йому пояснили стан справ. «Зачекайте, зараз він мені відповість. Скажи-но мені, друже, який квадрат дванадцяти?»
- «Сто сорок чотири», - відповів Боссю. Це були його останні слова.
Джордж Данциг
Американський математик Джордж Данциг, будучи аспірантом університету, одного разу спізнився на урок і прийняв написані на дошці рівняння за домашнє завдання. Воно здалося йому складніше звичайного, але через кілька днів він зміг його виконати. Виявилося, що він вирішив дві «нерозв'язані» проблеми в статистиці, над якими билися багато вчених.
Ейнштейн.
1) Одного разу Ейнштейна спитали, як, на його думку, з'являються винаходи, що змінюють світ. «Дуже просто, - відповів той. – Усі знають, що зробити це неможливо. Але неодмінно знайдеться один невіглас, що цього не знає. Саме він і зробить винахід».
2)Ейнштейн любив грати на скрипці і одного разу взяв участь у благодійному концерті в Німеччині. Захоплений його грою місцевий журналіст дізнався ім'я «артиста» і наступного дня опублікував в газеті замітку про виступ великого музиканта, незрівнянного віртуоза-скрипаля, Альберта Ейнштейна. Той зберіг цю замітку собі і з гордістю показував її знайомим, кажучи, що він насправді знаменитий скрипаль, а не вчений.
3)Знаменита фотографія Ейнштейна з висунутим язиком була зроблена в 1951 році після святкування дня народження фізика. Втомлений Ейнштейн у відповідь на чергове прохання попозувати висунув язика, але фотограф встиг зробити кадр. Фото дуже сподобалося вченому, і він подарував одну копію ведучому науково-популярних передач Говарду Сміту, а на зворотному боці картки написав: «Вам сподобається цей жест, тому що він призначений всьому людству».
А. Ньютон.
У Ньютона було дві кішки, які звикли рано вранці будити свого хазяїна.
Щоб обидві кішки – велика й маленька - могли вибігати на подвір'я не турбуючи його, учений пропиляв у дверях два отвори, які відповідали розмірам тварин. Коли наступного дня він розповів про це сусідові, той зауважив, що достатньо було б і одного отвору. «Справді! – вигукнув Ньютон. – А мені це й на думку не спало!»
Софія Ковалевська
Софія Ковалевська познайомилася з математикою в ранньому дитинстві, коли на її кімнату не вистачило шпалер, замість яких були наклеєні листи з лекціями Остроградського про диференціальному і інтегральному численні.
Ампер.
Одного разу Ампер із сином зупинилися в готелі відпочити. Неуважний Ампер ніяк не міг порахувати скільки треба заплатити господареві. Урешті-решт йому допоміг зробити це син. «Шановний пане, - зауважив господар,- ви майже не вмієте рахувати, вам слід було б повчитися у нашого священика. Відтоді, як він навчив мене рахувати, минуло багато часу, а я, бачте, ще й досі дещо пригадую». Славетний фізик і математик навіть не зміг йому заперечити.
Немає коментарів:
Дописати коментар