У математичному місті
Літ тому не
сто й не двісті,
Літ чотириста назад,
Вигадав таке Декарт
Королева там одна —
Королеву шанували
І палац
побудували,
Там порядок і достаток,
Називався він
Початок.
І були у королеви
Дві дочки —
координати.
Старша звалася Абсциса,
А молодша - Ордината.
Кожна срібну стежку мала,
По своїй прямій гуляла.
А в Початку зустрічались,
Потім знову розбігались.
Стали доньки підростати,
Кличе їх до себе
мати:
— Дозволяю вам гуляти.
Тільки я повинна
знати,
Де ви, з ким ви у саду
В кожну мить я вас знайду.
Ти, Абсцисо, пам'ятай:
Вліво й вправо лиш гуляй,
З Ординатою дружи, Як молодшу
бережи.
Ордината — вгору й вниз,
Ти слідкуй за нею скрізь.
Кожен крок повинна знати —
Ви ж на те й координати.
Обізвалась Ордината: —
Як ви зможете дізнатись,
Де захочемо сховатись?
Відійду на 10 кроків —
Не знайти в траві високій.
Розгнівилась королева,
Стала схожою на лева:
— Хто не слуха ? Подивлюсь!
Вправо, вгору — буде «плюс»,
Вниз і вліво «мінус» буде!
Розшукаю вас усюди!
Кожен напрям має
знак.
Я сказала — буде так!
І з тих пір координати
Дуже легко
розшукати.
Тільки слід запам'ятати:
Першою стоїть
Абсциса,
А вже друга — Ордината.
Не забудьте, що
всі кроки
Від початку слід лічити.
Декарта пам'ятайте!
Успіхів вам, любі діти
Просто вражаюче, ака ж математика все ж таки цікава, зохоплююча.
ВідповістиВидалитиМатематика - це та ж сама поезія. Вкотре в цьому переконуюсь)
Видалити